Коли людина розповідає мені про те, як витрачає роки, намагаючись достукатися до когось, я незмінно відповідаю, що вона достукалась. Її вже почули. І тепер чекають, коли вона перестане стукати і піде.
Іноді, треба набратися хоробрості для того, щоб зрозуміти – довгий стукіт не виконує наших бажань. Він випробовує терпіння.
Пам’ятайте, що двері тих, хто чекає, завжди відкриті.
Автор – Ліля Град
Стаття на моїй сторінці в facebook
Чи потрібна мені психотерапія?
![Двері тих, хто чекає, завжди відкриті.](http://blog.nataliarainyk.com/wp-content/uploads/2020/12/що-двері-тих-хто-чекає-завжди-відкриті.-552x1024.jpg)