Якщо в склянку наливати воду, ти не можеш налити більше, ніж вміщається в склянку. Якщо їсти по відчуттю голоду, то не з’їси більше, ніж потрібно, щоб насититися. Теоретично. Практично “видів голоду” у нас багато.
Пам’ятаєте анекдот про сушняк з похмілля? “Води не було, я купив печива”. Ось приблизно те ж саме відбувається у всіх 10 видах голоду, які ми відчуваємо.
Того, що мені потрібно не було, я купив їжі
1) ГОЛОД ЗА СЛОВАМИ ПІДТРИМКИ І РОЗУМІННЯ
Нам дуже важливо знати, що в цьому світі ми не одні, що хтось – за нас. Ми потребували доброго слова в дитинстві, і ми потребуємо його зараз – мати поруч близьких, які зможуть підтримати, сказати: “Я знаю, як тобі нелегко, і бачу, як ти борешся. Я за тебе і на твоєму боці. Ти можеш на мене розраховувати”. Якщо в дитинстві нас не заспокоювали і не втішали, ми втішалися цукеркою, зажовуючи солодким солоні сльози.
2) ГОЛОД ПО ПРИЙНЯТТЮ І ЛЮБОВІ
Коли з дитинства ми отримували умовну любов – щоб з нами були ласкавими, ми зобов’язані були не проявляти емоцій, не докучати, не вимагати, не бути, слабкими, нужденними, ми навчилися заїдати цю потребу, як би ковтати в себе – і у відповідь отримувати теплий погляд і прийняття. “Добре їсти” – і у відповідь отримувати похвалу.
3) ГОЛОД ПО ПОЧУТТЮ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ
Могло бути так, що в дитинстві батьки тривожилися, сумнівалися в здібностях дитини, опікали – і могло сформуватися відчуття, що поодинці я не впораюся. Наче немає опори – почуття нестійкості. Їжа, тяжкість в шлунку симулює це відчуття – міцності, впевненості, опори.
4) ГОЛОД ПО ПРАВУ НА СВОЄ ЖИТТЯ
Часто в дитинстві нас висміюють і соромлять за наші потреби, називаючи це егоїзмом, упертістю, нерозумністю. Так формується “спрямованість на інших”: інші завжди здаються важливіше, їм більше треба, вони слабкіше – ну а ми-то сильні, потерпимо, витримаємо. Але по суті ми підкоряємося, прислухаємося, не хочемо розбудувати – тим самим упокорюючи себе, своє право бути собою. А їжа – це дозволений час на себе. Дозволена можливість вибрати смачне ДЛЯ СЕБЕ, а не заради “всього хорошого”. І вона стає втечею від кругової відповідальності за оточуючих.
5) ГОЛОД ПО ВІДПОЧИНКУ
Успішні та працьовиті ми часто не дозволяємо собі байдикування, тому що всередині сидять вимогливі голоси “ти повинна!”, В той час як хочеться свободи, відпочинку, просто полінуватися, просто побути поза вантажем зобов’язань і батога боргу. Але хіба можна просто лежати, тупити? А ось поїсти можна. “Чесно зароблена перерва”. Єдиний варіант відпочити – за їжею. Тут ніхто не дорікне, навіть внутрішній критик.
6) ГОЛОД СВОБОДИ
Іноді у своєму, в принципі хорошому житті ми відчуваємо себе як у в’язниці. Жага нового, жага свободи тягне нас кудись йти, щось змінити – це про можливість досліджувати і бачити нове, про цілющу цікавість, про відкритість, про силу пізнавати світ.
7) ГОЛОД НОВИХ ВІДЧУТТІВ
Часто їжа, нові ресторани і смакота – єдине, чим ми заповнюємо потребу в новизні. Особливо коли ми вимушено робимо день у день одне і те ж – робота, сім’я, дім. Але наша психіка потребує різноманітності, їй хочеться нових смаків в широкому сенсі, а не тільки смакоти!
8) ГОЛОД ЕМОЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
Коли з власними кордонами важко, емоції охоплюють, беруть верх, і “несе” – часто це дає відчуття небезпеки, як ніби собі не можна довіряти до кінця. Це можуть бути зриви в агресію, раптові сварки, розриви відносин, скандали, від яких потім нудно. Так трапляється, коли в дитинстві батьки нам емоції просто забороняли замість того, щоб навчити їх регулювати.
Маленька дитина не може навчитися цьому сама, вона просто пригнічує те, що їй забороняють. Пригнічені емоції створюють величезну внутрішню напругу, вони вириваються назовні і лякають своєю силою, і запускають порочне коло придушення. “Заземлення” за допомогою тяжкості в шлунку, зняття напруги через “хрустіння”, жування, ковтання стають таким природним способом регулювати себе.
9) ГОЛОД ПО ВНУТРІШНІЙ ДИСЦИПЛІНІ
Те, що ми називаємо “внутрішньою дисципліною” – народжується з визнання своїх потреб і турботи про себе. Якщо це вміння не сформовано в дитинстві – тому що нас “дисциплінували” докорами і соромом, замість цього формуються гойдалки “вимога – бунт”. Неначе мотає між двома крайнощами: то вирішуєш з понеділка поміняти життя, то забиваєш на все і проривається бунт – “маю право!”, “та пішли ви всі!”. Хочу і їм. Заслужила.
10) ГОЛОД НА “НІ”.
Іноді хочеться крикнути “ні!”, Відмовитися, взагалі раптово стати незручною і зробити по-своєму. Але всередині починається хор голосів: “Хіба можна? Вони не зрозуміють, образяться, підуть, розгніваються … Це “ні “, цей протест накопичується всередині, і виривається в їжу – на зло, або щоб зняти напругу, або щоб втекти. Там, з їжею, ти, нарешті, відмовляєшся слухатися і робиш, що хочеш! Тільки ось потрібна тобі зовсім не протестна їжа, а право відмовитися: від неприємної справи, від травмуючих стосунків, від скучної роботи, від непотрібних обов’язків
Оригінал тексту – Olga Nechaeva
Стаття на моїй сторінці в facebook
