Ні, сину, тебе не заберуть цигани. І дядько міліціонер не забере. І он тій незнайомій бабусі я тебе не віддам. Ні, Бабая не існує, син. Це тітка просто невдало пожартувала. Вночі ніхто тебе за бочок не вкусить, не переживай, це просто колискова така. Дитяча пісенька. Так, дивна, згодна.

Хлопчики – плачуть. Вони не роботи. Якщо боляче або гірко – плачуть навіть хлопчики, і нічого в цьому поганого немає. Я бачила, як плакав мій тато, коли загинув наш пес. Мені було близько дев’яти років, але я добре це пам’ятаю.

Ні, тітка НЕ ​​буде сміятися, що ти боїшся стрибнути з гірки. Вона вже пішла, не звертай на неї уваги. Відчувати емоції – нормально. Відчувати страх – нормально. Не соромся своїх почуттів. Якщо ти хочеш посидіти у мене на руках – сиди. Мені важко, але я потримаю. Значить, тобі зараз це потрібно. А дядькові, який дражнить тебе «тижмужик», треба б вставити кляп. Ти не ображайся, його самого так дражнили в дитинстві, і він це так і не переріс.

Це неправда, Андрій, що тільки слухняні хлопчики отримують цукерки. Життя підносить солодке і бунтарям теж. Тим, хто бере не питаючи: бореться, домагається і не чекає слухняно, коли принесуть.
Якщо не хочеш, то можеш не давати свої іграшки незнайомим дітям. Ділитися повинні тільки твої клітини, ти – ні. Давати здачі – можна. Твій тато був хорошим хлопчиком, якого вчили не битися. Чи допомогло йому це в жахливій вуличній бійці? Ні. Йому було 15, його побили до напівсмерті. Але він був хорошим хлопчиком і не дав здачі. А дядько прокурор був поганим хлопчиком і постарався, щоб тим, хто бив дали термін.

Якщо ти почуєш: раз ти такий неслухняний, то я не буду тебе любити – не переймайся. Той, хто це каже – несе нісенітницю і просто не вміє правильно сформулювати, що ти і твої вчинки не одне і те ж. Пам’ятай: я люблю тебе однаково сильно і коли ти ведеш себе погано, і коли ти зразковий малюк з ангельським характером. Мене може засмучувати твоя поведінка, але ти і не зобов’язаний відповідати моїм очікуванням. Я тебе люблю більше за всіх на світі. Пам’ятай це. Відчувай це. І так, Андрій, не всі дорослі – розумні. Кажуть, мудрість приходить з віком, але деколи вік приходить один.

Автор: Поліна Булгакова