Одружившись, обидва вони виявляли, що мають справу не з тою сильною людиною, на яку розраховували. Це неминуче повинно було привести до роздратування, розчарування і фрустрації.

Було б, звичайно, класно. Приходиш на побачення, а там сидить такий, наприклад, Вася, розвалившись, грубіянить офіціантам, про свою колишню каже, що вона була дурна і стерва, рахунок залишає оплачувати тобі.

Подружній конфлікт. Чоловік і жінка і між ними йде війна. Вони навіть не дивляться один на одного, але зброю вигострили – слова докорів і образ вивірені і б’ють прямо в ціль.

Добре зустрітися з дружиною на кухні, без дітей, за чашкою «кави Мумі-мами» (з апельсиновим соком і корицею) і трохи поговорити. Але, о Боже, ні – вона знову про свою педагогіку. Скільки можна, все вже по сто разів говорено – але ось знову і знову, по п’ятнадцятому колу. Мене страшенно бісить ця тема, але переривати якось незручно, і я терплю і вдаю інтерес. Дружина, звичайно, через якийсь час розкушує моє вдавання, але включається в ту ж гру і не говорить про це. Ми закінчуємо спілкуватися і втикаємося в екрани з видихом полегшення. І в результаті стаємо ще далі один від одного.