Невдалі романтики: Як пограничний розлад особистості впливає на відносини
Пограничний розлад особистості втілює найгостріший парадокс: ті, хто від нього страждають, бажають близькості, але їх спроби заповнити внутрішню пустоту відштовхують якраз найближчих. Стабільність партнера може послабити самозатягуючу петлю, в якій знаходяться такі люди.
Різниця між здоровими страхами і пограничним розладом
«Люди в пограничному стані ніколи не відчувають себе задоволеними», – зазначає психотерапевт і соціолог Росс Елленхорн. «Вони шукають відчуття наповненості у відносинах. Але вони не наповнюють їх».
Переживання мінливості світу і вразливості, до яких схильні люди в пограничних станах, в цілому відображають загальнолюдські страхи. «Всі ми одночасно прекрасні і жахливі істоти. Ми всі складні. Серед речей, які роблять нас складними, звичка блокувати нашу здатність до розуміння інших. Ми всі іноді хочемо отримувати, а не давати. Ми всі націлені діяти рішуче, якщо нам загрожує відкидання». Страх залишитися на самоті кидає тінь навіть на найбільш надійні відносини і до нього схильні в тому числі здорові люди. Відмінність між ними і людьми з пограничним розладом в тому, що коли їм здається, що друзі їх уникають або співробітники дивляться косо, перші просто вміють гальмувати свої емоції, а других накриває з головою і вони починають діяти не властивим для себе чином. Ми всі відчуваємо пограничні розлади, коли переживаємо травму прив’язаності, але для людей з діагнозом ці емоції стають щоденним досвідом і перетворюють їх життя на пекло.
Френк Еоманс, нью-йоркський психіатр, називає людей з пограничним розладом «невдалими романтиками». Всі вони шукають ідеального кохання і пристрасно до нього прагнуть. Але як тільки людина, до якої вони прив’язані, спізнюється на пару хвилин на побачення або забуває відправити смс під час робочого дня, вони впадають в паніку. Відчувають лють, перестають їсти або просто втікають з відносин, навіть з тих, які були перспективними.
Таке чорно-біле мислення називають розщепленням. Друг або партнер стає або втіленням ідеалу, або втіленням гіршого кошмару. Погранична свідомість не може інтегрувати позитивні любовні переживання з негативними, такими як фрустрація і гнів. А оскільки відносини включають повний спектр емоцій, з ними доводиться миритися.
Механізми виникнення розладу
Те, як люди з пограничним розладом сприймають світ, відображає збої в роботі мозку. Зазвичай префронтальна кора, частина мозку, що відповідає за самоконтроль і прийняття рішень, керує лімбічної системою, яка генерує первинні емоції, зосереджені в амигдалі. «При пограничному розладі вплив префронтальної кори на амигдалу послаблюється», – пояснює нейробіолог Сара Фінберг. Знімки мозку показують підвищену активність амигдали, а це спотворює сприйняття деяких соціальних дій. Тому люди з таким порушенням можуть зчитувати спокійний вираз обличчя як гнівний і відчувати себе виключеними з соціального кола.
У зону ризику потрапляють люди, які в ранньому віці піддавалися образам і відчували, що ними нехтують. Діти намагаються впоратися з непередбачуваністю поведінки батьків – зрозуміти їх і адаптуватися до мінливих обставин. Цей досвід позитивно позначається на розвитку емоційного інтелекту. Але якщо в спробах адаптуватися діти знову і знову зазнають поразки, вони роблять висновок, що така стратегія просто не працює. І запам’ятовують, що постійний пошук стратегій для утримання уваги батьків занадто дорого їм обходиться.
Вони можуть робити висновок, що романтичні відносини занадто втомлюючі, і вважають за краще них сон, здорове харчування і медитацію.
Позитивні сторони
Пограничний розлад лікується за допомогою психотерапії. Медичні препарати допоможуть зняти симптоми, такі як тривога, але в довгостроковій перспективі працює діалектична поведінкова терапія. Вона має на увазі тренування свідомості, стресостійкості, вирішення конфліктів та контролю емоцій.
Але і життя з пограничним розладом відкриває деякі перспективи зростання. У всіх стосунках у кожного партнера є індивідуальні потреби, але щоб пара процвітала, партнери повинні відчувати свою єдність і підживлювати її. Психіатр Грант Бреннер зазначає: «Жити з пограничним розладом значить прикладати зусилля і долати труднощі разом, зміцнюючи зв’язок, а з часом і відносини. Двоє людей, націлені на розвиток, можуть використовувати виклики пограничного розладу в свою користь».
Поради тим, хто перебуває у відносинах з людиною з пограничним розладом
Куйте залізо, поки холодне. Людям з цим діагнозом складно ясно мислити, коли їх емоції знаходяться на піку. Уникайте обговорювати проблеми в стосунках, поки партнер не відчує себе в безпеці, і не сприймайте близько до серця те, що він говорить про вас, перебуваючи в стресі.
Повторюйте, що бути неідеальним нормально. Кожні відносини породжують безліч надій на те, яким буде партнер. Але усвідомлення того, що відносини включають в себе спектр емоцій і іноді людям може бути нудно один з одним і це нормально, знімають напругу.
Залишайтеся допитливими. Необхідність постійно справлятися з тим, що ваш партнер в люті або відчуває себе безпорадним, може вас самих привести в паніку. Але спробуйте відсторонитися від цих переживань і запитати партнера, що відбувається у нього всередині. «Ваша допитливість стане для нього ліками», – вважає доктор Росс Елленхорн.
Джерело: psychologytoday.com
