Пам’ятайте, що двері тих, хто чекає, завжди відкриті.

Коли людина розповідає мені про те, як витрачає роки, намагаючись достукатися до когось, я незмінно відповідаю, що вона достукалась. Її вже почули. І тепер чекають, коли вона перестане стукати і піде.

Іноді, треба набратися хоробрості для того, щоб зрозуміти – довгий стукіт не виконує наших бажань. Він випробовує терпіння.

Пам’ятайте, що двері тих, хто чекає, завжди відкриті.

Чи потрібна мені психотерапія?

Зараз народ дуже начитаний в плані психологічної інформації. Тисячі психологів на сотнях порталів і особистих сайтів відкривають читачам секрети щастя. Намагаються, переводять на людську мову складні наукові терміни. Пояснюють на прикладах. Розібратися і знайти психологічну причину життєвих невдач (за допомогою психологічних статей з інтернету) сьогодні не зможе тільки лінивий. Та й лінивий теж впорається, якщо має досить часу. У сьогоднішньому світі інформація дешева, як ще ніколи не бувала в світовій історії. І легко доступна недосвідченим. Тому рішення проблем (в тому числі психологічних) людині хочеться підмінити читанням про рішення проблем. Збором нової інформації. Пасивним вкладанням в себе нових знань. А це трохи не так працює.

Що ти зараз відчуваєш?

Психологам і психотерапевтам в процесі консультацій постійно доводиться стикатися з тим, що клієнти дуже часто не можуть відповісти на просте запитання: що ти зараз відчуваєш? У таких випадках можна відразу припустити, що у клієнта є труднощі в усвідомленні і проживанні почуттів і емоцій. Даний стан називають алекситимією. Власне кажучи, алекситимія – це не захворювання, як таке. Його як діагноз, вам не може поставити психіатр або психотерапевт, так як його немає в класифікації хвороб. Мабуть, його можна назвати особливим станом, що характеризується труднощами в розумінні власних почуттів, неможливістю розрізняти тонкі нюанси своїх переживань і складністю з їх вираженням (як за допомогою жестів, пози і міміки, так і при словесному спілкуванні з іншими людьми).