ПРО ПСИХОТЕРАПІЮ

ПРО ПСИХОТЕРАПІЮ

Як дізнатися, що людина пішла на психотерапію? Вона сама вам про це скаже, ще й порадить теж звернутися. “Іди, – каже, – життя заграє новими барвами!..” Турботлива яка знайшлася.

Але у вас немає запиту. Ви ж-бо нормальна людина, не те що деякі. Життя складне, всім важко, а як вам важко, то годі й уявити!.. Але ж ви не ходите і не розповідаєте це комусь за гроші. Хіба як хтось жалітися почне, отоді ви й розкажете, що таке справді “скрутні обставини”. А депресія то для лінивих і сумних. Ви не такі.

Ви ж людина оптимістична і адекватна. Спитають, як справи, а ви така: “Луччє всєх!..” – хоч в самої синці під очима від сліз і недосипу консілером замазані, і шлунок спазмований. Все в домі на своїх місцях, вікна блищать, навіть до рушників кухонних з чотирьох кутів петельки пришиті, аби рівномірно використовувалися. От як триматися треба!

Та й емоційний інтелект у вас нівроку. Могли би заздрити, сумувати, злитися, зневірюватися, сміятися як дурні, захоплюватися, щоб потім розчаруватися – але ви завжди спокійні та раціональні. Жодних емоцій. Емоції, особливо негативні, то суцільне зло, хіба не очевидно? Тому відчувати їх не можна. Вчіться, істерички та істерики! Вас жодна терапія такими емоційно інтелектуальними не зробить.

Психотерапія не діє, це ж очевидно. От Мілка пішла рік тому, а досі світлою людиною не стала. Ще й таблеткі якісь п’є, та може – леле! – видати щось на кшталт “Поважай мої особисті кордони”. Причмелена була, причмелена залишилася.

Чи оце навідують психотерапевта свого, а потім як просвєтльонні ходять. Снобізмом так і тхне. Кажуть: “Слід зважати на цінності і діяти згідно з ними, а не виключно заради задоволення. Життя не створене для щастя, це вигадка маркетологів 20 століття”. Та зрозуміло, що такі психи, як клієнти психотерапевтів, створені для страждання і рефлексій. Якби не маркетологи, ми би потонули в сльозах – так хоч в покупках тонемо.

Що філософія, що психотерапія, то псевдонаукова маячня. Хіба то можна якось експериментально підтвердити?.. Ні. Питають тисячоліттями, що є істина? Що робити? Чи пізнаваний світ? В чому сенс буття? Чому щораз одне й те саме? В чому криза європейської цивілізації (расисти кончені, чому не африканської?..) Чому так паршиво? Хто вбив Лору Палмер? – і немає відповіді. Самі, кажуть, маєте відповісти. Чи, гірше того, що пів століття вона нова. Хіба так можна?.. От сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи уже кілька тисяч років як. Чітко, і не треба гроші платити.

Оце хтось вигадав, буцімто психотерапія допомагає в особистому житті. Скільки людей бачила, то вони ото походили разів десять, і все – заяву на розлучення подали. Не хочуть, кажуть, терпіти аб’юз і знецінення. Ач які!.. З цією терапією скоро від інституту шлюбу ріжки та ніжки і залишаться.

Та й сімейні цінності під тиском психотерапії тануть, як морозиво, що впало на Кільцеву в липні. “Батьки не задовольняли ваших базових потреб в любові, прийнятті і безпеці, от ви навчилися з цим виживати, але кепсько”. Базові потреби! Та в 90-ті батьки не знали, як дітей прогодувати, світла вечорами не було, без води все літо, а ви кажете за якусь вічну невдоволеність досягненнями дітей, пасивну агресію, знецінення та заздрість через те, що в доньки є пралка, посудомийка і контрацептиви!.. Бога на вас немає.

Та все ж добре, що ці психи невротичні існують. В складній ситуації завжди можна сказати: “Та піди уже до свого психоаналітика і розберися! Хіба ж ти не бачиш, що всі проблеми в тобі?.. На відміну від тебе, у МЕНЕ з головою все гаразд”.

Головне, щоб в тих під рукою нічого важкого в той момент не було.

Автор тексту – @Daria Ozerna

Стаття на моїй сторінці в facebook

Чи потрібна мені психотерапія?