Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом

Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом
Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом

“Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом. Та й в цілому виглядав втомленим. І я подумав: напевно, я вже втомив його цими своїми історіями. Йому, мабуть, набридло слухати одне і теж кожну нашу зустріч, йому нудно і нецікаво зі мною.
І мені стало страшенно соромно”.

“Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом. Та й в цілому виглядав втомленим. І я подумав: якийсь він занадто сумний, як для психолога. Чим він взагалі зможе мені допомогти, якщо сам сидить отакий весь замучений, напевно, проблеми якісь, з собою розібратися не може, а намагається тут мені щось розповідати.
Я відчув розчарування і більше не приходив на терапію”.

“Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом. Та й в цілому виглядав втомленим. І я подумав: якого біса? Чому я взагалі повинен на це дивитися? За що я плачу гроші? Втомився, так не працюй взагалі, до чого ця демонстрація, можна подумати я не втомився після роботи пертися сюди по пробкам. Старий козел, сидить і аж дратує!
І я так розлютився, що пішов, грюкнувши дверима, і забув оплатити зустріч”.

“Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом. Та й в цілому виглядав втомленим. І я подумав: бідненький! Напевно це нелегко – цілими днями слухати про чиїсь складності і проблеми, як же він живе взагалі.
І я став розповідати йому смішні веселі історії, посміхатися і говорити про те, як наша робота відмінно допомагає мені і як все добре складається. Так і не розповів про те, що напередодні мій улюблений вихованець потрапив до лікарні і я не спав через це всю ніч. Іншим разом розповім”.

“Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом. Та й в цілому виглядав втомленим. І я подумав: звісно, вечір п’ятниці. Складний видався тиждень. Так я і сам добряче втомився і пошарпаний за ці дні.
І я став говорити про свою втому і раптом помітив, що це я кажу втомленим голосом, та й в цілому, відчуваю себе втомленим. А мій терапевт все ще залишається спокійним і доброзичливим”.

“Мій психотерапевт говорив зі мною втомленим голосом. Та й в цілому виглядав втомленим. І я подумав: класно, що він може так спокійно і природньо бути собою і не приховувати своє самопочуття.
І я розслабився, і раптом відчайдушно заридав. Тому що мені вже дуже давно хотілося це зробити”.

Автор тексту – Олена Боровик
Фото – кадр із серіалу In treatment, рекомендую до перегляду, дуже правдиво показана робота психотерапевта

Стаття на моїй сторінці в facebook

Чи потрібна мені психотерапія?