Низька самооцінка і вибір партнера
Починаючи терапію з Мері і Джо, терапевт намагається з’ясувати у них, які надії вони покладали один на одного і чого вони побоювалися один від одного в період раннього залицяння, тому що:
– Вони не випадково вибрали один одного в подружжя; вони побачили один в одному щось таке, що збігалося з їхніми очікуваннями.
– Крім того, вони побачили один в одному щось таке, що підтверджувало їх страх і недовіру (хоча вони не дозволяли собі відкрито в цьому зізнатися).
Терапевт виявляє, що вони провокують один в одного як раз ту очікувану поведінку, яку вони бояться, як ніби вони намагаються якнайшвидше перевірити свої здогади (або як ніби вони намагаються виконати свої власні передбачення).
– Їх подружні стосунки багато в чому будуть або однаковими, або діаметрально протилежними відносин між їх батьками, які вони бачили в дитинстві.
Можливо, Мері і Джо побачили один в одному виконання своїх надій, тому що кожен з них поводився радше на захисному рівні, не проявляючи своїх справжніх почуттів.
Зовні Джо поводився як самовпевнена і сильна людина, але всередині відчував себе невпевненим, безпорадним і наляканим. Дивлячись на Джо, Мері могла сказати: «Ось сильна людина, він зможе про мене подбати».
Зовні Мері поводилася як самовпевнена, товариська і балакуча людина, але всередині відчувала себе невпевненою, безпорадною і наляканою. Дивлячись на Мері, Джо міг сказати: «Ось сильна людина, вона зможе про мене подбати».
Одружившись, обидва вони виявляли, що мають справу не з тою сильною людиною, на яку розраховували. Це неминуче повинно було привести до роздратування, розчарування і фрустрації.
Може здатися дивним, що Мері і Джо зуміли знайти собі пару при настільки низькій самооцінці і недовірі до людей.
Як тільки статеве дозрівання пробудило в них дорослу сексуальність, вони ризикнули одружитися, незважаючи на всі свої страхи.
Крім того, в той час вони були закохані, і це підвищувало їхню самооцінку і давало їм відчуття повноти життя. Обидва вони начебто говорили один одному: «Я думаю, що ти цінуєш мене … Як добре, що ти зі мною … Без тебе мені не вижити … З тобою я відчуваю повноту життя».
Врешті-решт вони стали жити один для одного і, тим самим, уклали «договір про виживання». Обидва вони сказали самим собі: «Якщо у мене не вистачить ресурсів, я візьму в тебе. В крайньому випадку, твоїх ресурсів вистачить на нас обох».
Біда була в тому, що Мері і Джо не поділились своїми страхами, вибираючи один одного.
Джо боявся, що якщо Мері зрозуміє, який він нікчемний, то не любитиме його (і навпаки).
– Наче Джо сказав собі: «Я не повинен розкривати, що я нічого не вартую. Я не повинен розкривати, що я потай вважаю жінок несправедливими, ірраціональними, впертими, єхидними і владними. Я не повинен показувати, що я можу вижити з жінкою, тільки віддавши владу в її руки і відійшовши на задній план».
– Наче Мері сказала собі: «Я не повинна розкривати, що я нічого не вартую; і я не повинна розкривати, що я потай вважаю всіх чоловіків безвідповідальними, нерішучими, слабкими і звиклими перекладати свою ношу на жінок. Я не повинна виявляти, що, за моїми переконаннями, з чоловіком можна вижити тільки якщо я погоджуся перекласти ношу на свої плечі при найменшій його скарзі».
Не дивлячись на те, чого вони потай чекають один від одного і думають про самих себе, кожен відчуває обов’язок бути таким, яким його вважає інший, тому що їх самооцінка залежить від думки іншого.
Коли Мері показувала Джо, що вона вважає його сильним, то спочатку таке сприйняття Мері надавало йому сили; він міг відчувати себе сильним, тому що вона бачила його таким (і навпаки).
Подібні відносини можна було зберігати, поки навколишнє оточення не викликала стресу або поки не виникало необхідності прийняти рішення, тобто поки не виникала ситуація, де перевірялися здібності Мері і Джо справлятися з труднощами. Тільки тоді сила починала виглядати як прикриття для слабкості або як бажання домінувати.
Ні Мері, ні Джо не вміють запитувати іншого про його надії, очікування, страхи, тому що в обох таке відчуття, немов вони повинні вгадувати, що відбувається всередині в іншого. (Іншими словами, вони обидва живуть «читанням думок» і своїми галюцинаціями).
Оскільки обидва вважають себе зобов’язаними догодити один одному, ні один з них не може висловити своє невдоволення іншому, відкрито визнаючи розбіжності або критику. Вони ведуть себе так, як ніби вони не повинні нічим відрізнятися один від одного.
У дійсності Мері і Джо одружилися, щоб отримувати щось один від одного.
Обидвоє хотіли бути високо оцінені один одним. (Крім того, обидва хотіли, щоб суспільство оцінило їх: «Люди повинні вступати в шлюб. Ось тепер і я досяг успіху».)
Обидвоє хотіли скористатися якостями один одного, яких їм самим не вистачало (якостями, які вони намагалися зробити частиною себе).
Кожен хотів зробити іншого продовженням себе.
Кожен хотів знайти в іншому всезнаючого, всесильного, неегоїстичний, «хорошого» тата чи маму, і хотів уникнути в ньому всезнаючого, всесильного «поганого» тата чи маму.
Автор статті – Вірджинія Сатир
Фото із фільму marriage story, рекомендую до перегляду
Стаття на моїй сторінці в facebook
