Навколо раз у раз говорять про гаджетозалежність дітей. Але давайте подивимося правді в очі:
У наших смартфонах в налаштуваннях екранного часу є опція, яка показує, скільки ви сьогодні часу провели перед екраном. Спробуйте туди зазирнути. Мене моя цифра не порадувала …
Не здивуюся, якщо з моїх дочок виростуть ті самі гаджетозалежні підлітки. У них перед очима прекрасний приклад.
Чоловік нещодавно роздратовано сказав мені: “Та що ти свій телефон з рук не випускаєш!” А мені нема чого заперечити, я і сама помічала. Ем: чому б не погортати стрічку. Вкладаючи дітей: так, а де тут у нас аудіоказки? Іду в душ: о, включу-но музичку.
До речі, про вкладання дітей. Коли вони були маленькими і висіли на грудях (а старша взагалі могла робити це годинами), я від нудьги дивилася що-небудь в інтернеті. І знали б ви, скільки разів телефон падав дитині прямо на лоб … І як соромно мені було.
Тепер хочу спробувати скорочувати екранний час хоча б на 15 хвилин кожен день. Але, як і з переїданням, і з курінням, просто прибрати деструктивну дію мало – потрібно ще й розпізнати, яку потребу вона закриває.
У випадку з інтернетом сміливо можу сказати: він закриває майже всі потреби. Поспілкуватися, розважитися, відволіктися, знайти щось корисне, перезавантажитися.
Коли я хочу відпочити від дітей, у мене зазвичай є всього кілька хвилин. І найпростіший і найдоступніший спосіб – влаштуватися зручніше і залипнути в соцмережі. Якщо я просто сяду або ляжу, відключити мізки не вийде, я буду прислухатися до дитячих голосів і за інтонацією вирішувати, пора мені йти до них або ще ні.
Звичайно, не варто валити все на малюків, справа не тільки в них. Наприклад, в студентські роки я обожнювала театр, але сьогодні живу в місті, де його просто немає. Не можна раз на місяць надіти красиву сукню і відправитися на виставу за. Тоді які є варіанти домашнього інтелектуального дозвілля?
Книги любила завжди, але зараз читати не вдається як колись. Ось і виходить, що вивчаєш тільки чужі статуси. А замість концептуального кіно дивишся відосікі з Тік-току.
А ще є тренд на працюючих в декреті. Я теж пройшла курси SMM і пірнула в світ фрілансу. Телефон почав відбирати час просто в космічних масштабах.
Так, з’явився додатковий дохід, але поки він не дозволяє кинути все і поїхати жити до моря. Я і на морі якось не була ще з моєї першої вагітності – гостро стоїть питання фінансів, тому навіть не знаю, коли знову почую хвилі.
Чи варто дивуватися, що я підписана на масу тревел-блогерів, які кожен день знімають свій педикюр на тлі чергового океану: сьогодні Тихого, завтра Індійського, післязавтра Атлантичного. І коли я заходжу на їх сторінки, для мене це те саме що медитації.
А раз телефон закриває стільки потреб, його не можна просто так взяти і відкласти. На жаль.
Особисто для себе я склала такий план:
Дзвонити, а не писати. Навіть якщо я поговорю з подругою півгодини, нічого страшного не трапиться. Якщо ж ми перекидаємося повідомленнями, це може розтягнутися надовго.
Підібрати цікаві фільми і книги і тримати їх під рукою. Кіно можна спокійно подивитися і в присутності граючих дітей. З літературою складніше, але навіть якщо я читаю 1 сторінку перед сном – це вже досягнення, вистачить знецінювати свої міні-успіхи.
Обмежувати час, який я відводжу на підробіток. У добу я працюю близько 3 годин. Їх потрібно прицільно виділити і зайняти. Інакше завдання “розмазуються” на весь день.
Не просто розглядати чужі фото красивого життя, а медитувати і візуалізувати свої бажання. Згодом буде виходити все краще і краще.
Ось така стратегія. Досить проста. Але поки начебто працює.
Текст проекту pro_roditelstvo
А як багато часу ви проводите з телефоном в руках? Слідкуйте за цим?
Стаття на моїй сторінці в facebook
