Обережно, психопат.
Стійких до стресу маніпуляторів приваблюють кар’єри держслужбовців, управлінців, шеф-кухарів, поліцейських, хірургів.

Турбота як окремий вид психологічного насильства. Читати усім, хто любить вирішувати за інших, що їм “потрібно” Напевно кожна людина хоч раз стикалася з проявом турботи, від якої хотілося втекти. Коли одночасно відчуваєш і злість (я цього не хочу і не просив про це!), і почуття провини (вона ж так старається!) І безсилля від нерозуміння того, що відбувається – ніби тебе загнали в кут. Коли стоїш перед вибором – відмовитися від турботи і «образити» людину, або прийняти її і зрадити себе (надіти шапку, коли тобі не холодно; з’їсти ще один шматочок пирога, тому що «сама пекла»; мовчки взяти з собою баночку лечо, яке не любиш).

Вони – повна протилежність шопоголікам. Їм складно зважитися витрачати на себе свої ж власні гроші. Психолог Марі-Клод Франсуа-Ложье впевнена, що така поведінка часто говорить про сильниц страх втрати і потребу в захищеності. “Кожен раз, коли мені в голову приходить думка пройтися по магазинах, повторюється одна і та ж історія. Я знаходжу те, що мені подобається, приміряю, йду на касу і тут кажу собі: «А чи потрібно мені це?» В ході роздумів я приходжу до висновку, що обрана річ дуже дорога. Я виходжу з магазину з порожніми руками, відчуваю втрату сил і втому.

Напевно, це траплялося з кожним: ви прокидаєтеся одного ранку з почуттям, що все набридло, життя – суцільна рутина і сьогодні вже не відбудеться нічого цікавого. І завтра теж. І післязавтра. Чому ми втрачаємо інтерес до життя і повсякденних справ? І як повернути драйв і захопленість?