Кожен може по-різному ставитися до втоми – адже у нас взагалі не прийнято втомлюватися.
І вже тим більше втомлюватися мамам, які нічого “такого” не роблять, сидячи в своїй декретній відпустці.
⠀
“Вона говорить і щось інше, але цього не чути. Обійми мене. Зауваж мою працю. Дай побути не для когось, а для себе. Нагадай мені, що я – цілий Космос.
⠀
Скажи, що все буде добре. Що нам на все вистачить. Що ми будемо в силах вирішити завдання, з якими стикаємося сьогодні і які доведеться вирішувати завтра.
⠀
Мама скаже: “Втомилася”, – і буде мовчати, що нерви потріпалися від хвилювань, в яких вже і розбиратися нічого – вони просто є.
⠀
Що вона глухне від рою думок, надірвалася від “як краще”, подряпалася об “що скажуть”. Що хоче втекти від відповідальності, обридлого побуту і побути безтурботною, витонченою, блискучою.
⠀
Що вона сумує за собою тодішньою, а глибину і ніжність, які з’явилися в її серці з народженням дітей, цінує на порядок вище, але зовсім по-іншому.
Що хоче поміняти маршрути і об’їздити далекі горизонти без докорів сумління і купи побутових проблем. Що хоче побачити і відчути щось таке, від чого зможе потім заряджатися, що зможе світити через посмішку. Таке, що захочеться довго з насолодою згадувати.
Мама каже, що вона втомилася. А насправді просить – посумуй разом зі мною про те, ким я поки не можу бути. Дай мені відчути себе прямо зараз важливою. Візьми на себе частину відповідальності і праці.
Втомилася. А насправді – це значить “Мені потрібно подбати про своє тіло”. Підлікувати, вкласти спати, змити з нього скутість, розім’яти і погладити, смачно нагодувати, відчути себе, бути впевненою в своїй красі. І в тому, що ці скуті напругою плечі, живіт з розтяжками, ноги з грубими п’ятами, це сухе волосся і почервонілі очі – всі вони люблені.
“Задовбали”. А насправді – “Мені хочеться провітритися”. Тому що всередині тісно від повторюваних емоцій, які давили пасок терплячості. Від одного і того ж образу себе. Від однієї і тієї ж ролі. Неначе всередині є мішок, в якому вже битком дитячих примх і ниття – мені треба його витрусити.
Автор – Катерина Євдокимова
Ілюстрація – Brooke Smart
