Вирішила для гендерної справедливості присвятити наступний пост татам. Внизу публікую свій переклад інтерв’ю із чоловіком-психологом, буду дуже вдячна за коментарі та запрошую до дискусії, дуже цікаво почути думки чоловіків на цю тему. /

Про те, що жінки після пологів входять в зону ризику, знають всі. Післяпологова депресія, бебі-блюз і відновлення після вагітності – найактуальніші теми у мам немовлят. Психолог Михайло Лабковской впевнений – новоспечені тати теж в зоні ризику. У них є всі шанси не налагодити контакт з немовлям, втратити зв’язок з сім’єю і вийти з гри. Як цього не допустити і як боротися з вигоранням молодого батька, дізналася Іра Форд.

– Що стає першою точкою напруги у чоловіка, котрий забрав дружину з пологового будинку?

– Уявіть самі – дитини не було, і дружина повністю належала чоловікові. Але ось малюк з’явився, і увага жінки різко переключилася на нього. Чоловік стає в домі зайвим. Для нього тепер немає місця.

– А ще існують варіанти підвищеної складності?

– Так. Бувають мами, які вибирають спільний сон з дитиною – років до трьох. І увага жінки настільки перемикається на малюка, що у неї відбуваються психологічні зміни. Раптом виявляється, що в ліжку, де сплять мама і дитина, немає місця для тата. І що мама вже не хоче сексу. Вона поводиться нервово-агресивно, огризаючись на всіх як тигриця, яка щойно народила: «Не заважайте!». При цьому вона може помирати від втоми, буквально непритомніти – і не давати можливості себе підтримати. А тати дивляться на все це зовні, не знають, що з усім цим робити. Вони переживають. Або, припустимо, дитина хворіє. Тут до стресу від його народження додаються лікарні, лікарі, внутрішня відповідальність за те, що відбувається і нерозуміння, що можна з цим зробити.

– І крім ось цієї збільшеної з народженням дитини відповідальності, у тата є ще і робота, яку ніхто не відміняв …

– У тата є не просто робота, а розуміння, що з’явилася дитина і витрати різко зросли. І відповідальність зовсім нова: раніше в сім’ї заробляли обидва дорослих, а тепер жінка не працює, дитина точно не скоро буде працювати, а гроші потрібні. Тато виявляється відповідальним за трьох. І багато татів в буквальному сенсі вбиваються на роботі, вважаючи себе зобов’язаними утримувати все це щастя. А сил у них при цьому не так вже й багато.

– Вбиваються на роботі вдень, а вночі змінюють підгузники і носять дитину на руках, рятуючи від коліків, газів і зубів що ріжуться?

– Це ідеальні тати. Вони є, але їх, якщо чесно, дуже мало. У нас досить чітко працює вдома розподіл на жіночі і чоловічі обов’язки. Тому в більшості випадків тати сплять в іншій кімнаті, щоб ніщо не турбувало їх чуйний сон. Логіка така: «Вони ж годувальники, їм треба відпочивати».

– І це теж шлях у вигорання?

– Так. Реальний стрес новоспечені тати отримують з двох причин. По-перше, вони більше не господарі в будинку. Вони мало що значать для цього будинку, їх місце йде з першого плану на останній. А по-друге, вони часто втрачають дружину в якості жінки: переключившись на дитину, вона більше взагалі не функціонує як жінка. І для чоловіка це величезний стрес – народилася дитина, а сім’я сама по собі руйнується. Раптово виявилося, що чоловік – вже не той, ким був до його народження. Дружина тривожна, депресивна, завжди прибирає, а чистіше не стає. Якщо її не дай бог запитати: «Слухай, а як же інші? У деяких взагалі по 5 дітей! », – починається істерика, крик і щось в дусі:« Ти сам народи! ». А ще ніхто його не питає, що було на роботі, і сексом з ним не займаються.

– Не займатися сексом після народження дитини – це ненормально?

– Ні, якщо пройшов перший відновлювальний період. Нормальна жінка не міркує на тему «Мені не потрібен секс». Вона ж дитину якось зачала, і секс їй спершу подобався. Тому якщо жінці не потрібен секс – то це якісь гормональні та психічні зміни, сексуальне охолодження. І тут треба йти до психолога, сексолога, а в гірших випадках ще до психіатра.

– Що буде, якщо залишити все як є? Ну, буває ж, що все проходить само?

– Можна ризикнути і залишити все як є. Ймовірно, чоловік піде. Але спочатку зрадить. А далі все-таки піде, якщо проблема його непотрібності в родині буде носити хронічний характер: що він забув там, де він не потрібен?

– Які ще фактори можуть викликати батьківське вигоряння?

– Єдине, що можуть дати тати своїй дитині – власний час і увагу. Але в нас є дуже живуче: «У мого малюка буде все найкраще!». Знайоме? І понеслося – приділяючи дитині час і увагу, сім’я буде жити не надто багато і якісь речі не вийде дозволити придбати, зате дитина буде рости в щасливій родині, де мама і тато поруч. І зовсім по-іншому все складеться в ситуації, де батько побивається на роботі, щоб у дитини було найкраще.

– А що найкраще потрібно однорічній дитині?

– Найдорожча коляска! Найдорожча постільна білизна! Не знаю, що ще … Імпортна соска? А далі піде розмова про кращі секції, кращого репетитора з англійської та кращу освіту. І все це – легальна спроба тата піти з дому під слушним приводом, щоб сім’я взагалі ні в чому не відчувала потреби, а малюк ріс в достатку.

– Ті тати, хто сповідують концепцію «потрібно найкраще», прирікають себе на нещастя?

– Не те щоб прирікають. Просто у тата немає часу на щастя, і щастя немає. Весь час замість того, щоб насолоджуватися дитиною, доводиться заробляти. І це вибір цих сімей, а не об’єктивна необхідність. Або страх – комфортніше заробляти гроші, ніж грати з дитиною, якщо не вмієш з нею грати, чути її і розуміти. А не вмієш – бо твій батько з тобою не грав.

Профілактика або курс молодого батька

– Як цього уникнути?

– Домовитися ще до народження дитини про стратегію поведінки після пологів: чи ми разом, або ми продаємо машину і купуємо кращу в світі коляску. У нас, на жаль, немає такої традиції, культури, бути разом, вирішувати разом, проживати дитинство дитини разом. А в світі є. Є країни, де батько робить те ж саме, що і мати – в Європі і США – там немає різниці, хто скільки працює або займається дітьми. Це ж їхня дитина! Дитина, яку народили не для того, щоб в неї гроші вкладати, а для щастя.

– А, взагалі, можлива профілактика вигорання? Є курс молодого бійця, тобто батька, який захистить від цього?

– Звісно! Щоб не сталося вигоряння, майбутнім мамам і татам рекомендовані спеціальні курси молодих батьків. В американських комедіях це частий сюжет, а в наших насправді не дуже. На такі курси ходять майбутні матусі, а тат майже не побачиш. Але ж там вчать всьому – дихати під час пологів, сповивати і годувати дитину. Люди, які не мали раніше дітей, не дуже розуміють, що їх чекає. А після курсів у них хоча б з’являється уявлення, які можуть бути проблеми, як себе вести в тій чи іншій ситуації. Вони отримають інформацію про можливі сценарії життя після пологів, дізнаються про існування післяпологової депресії, більше готові до різних можливих перспектив.

– А що може зробити жінка, щоб оберегти від вигорання свого чоловіка?

– Про це говорив доктор Спок приблизно так: «Коли ви виходите з пологового будинку, і вас зустрічає щасливий чоловік і батько – тут же вручайте йому дитину і вирушайте в перукарню! Так тато буде змушений щось робити – допомоги адже чекати нізвідки! І він поступово навчиться і годувати, і купати, і сповивати, і гуляти з дитиною. Це необхідно не тільки щоб допомагати мамі, але і щоб у батька складалися близькі стосунки з дитиною – він не ходив вагітний, не народжував, а його любов безпосередньо пов’язана з вкладеними силами ».

– Ті, хто кажуть: «Іди, я сама, це не твоя справа, не чоловіча!», – роблять помилку?

– Величезну! Вони реально розлучають дитини з батьком ще в ранньому дитинстві. Тато не відчуває себе причетним до малюка, і не факт, що цей контакт відновиться в належній мірі. І вони підштовхують батька до вигорання – адже чим менше він робить для дитини, тим менше в ньому любові до нього, а більше обов’язки.

– Вигорання татів тягне за собою вигоряння всієї родини, правильно я зрозуміла? І тут зона ризику – кожна перша сім’я?

– У зоні ризику ті сім’ї, де батьки всю дорогу закладали програму: життя – це постійне вирішення проблем. Народили, додалися клопоти, витрати, витрати, далі стали працювати ще більше – і так по колу. Багато в концепції «Кожен новий етап додає нові труднощі» проживають так все життя: одружилися – це вже відповідальність, з’явилися діти – буде гірше і важче. А коли відпочивати? На тому світі відпочинемо! І ці батьки, які стали зараз бабусями-дідусями, звичайно, вигоріли. І, швидше за все, їх діти підуть по цьому ж шляху – вони не бачили іншого сценарію. А ще тривожний симптом – «виписати» після народження дитини бабусю з іншого міста чи села, щоб вона приїхала і допомогла. І вона приїде, «допоможе», розповість, як виховувати дитину. І тато віддалиться ще раніше.

– Не потрібно «викликати» бабусь, значить?

– Якщо ви – дорослі люди, якщо ви народили дитину для себе, а не для тещі, ви повинні самі стежити за дитиною і займатися нею. Бабуся, звичайно, може допомогти, якщо живе в сусідньому будинку. Але допомогти, а не замінити зовсім! А то Джек Ніколсон в 16 років дізнався, що його сестра – це його мати, а його мати – його бабуся. І у хлопця досі сім’ї немає. І, мабуть, вже ніколи не буде – йому вже за 80. Тому краще все-таки на себе розраховувати.

– Я спілкувалася з батьками трійнят і зрозуміла – вони не встигають взагалі нічого. Але при цьому, перебуваючи 24 години 7 днів на тиждень на активному сонці, не засмагають. Тобто не вигоряють!

– Я скажу один секрет: термін «вигорання» придумали японці – вони його ввели в зв’язку з роботою. Втім, це не має значення – вигоряння в різних сферах відбувається за одним принципом: ти робиш щось вимушено і не любиш те, що робиш. Люди, які працюють у поті чола 24 години на добу, але роблять це з задоволенням, взагалі не вигоряють. Вони хочуть ще більше працювати і шкодують, що в добі тільки 24 години. Цей принцип стосується і сім’ї з маленькою дитиною: вигорають ті, для яких поява дитини – величезне фізичне і моральне навантаження. А якщо це все робиться із задоволенням, то ніхто не вигоряє. Іноді бачиш молоді сім’ї, які з боку здаються десь безладними і розумієш – вони не намагаються вбитися, щоб у дитини було щось краще, живуть щасливо, діти приносять їм задоволення, а не проблеми. Вони не напружуються, їм все подобається. І думаєш: «Ось начебто одна і та ж дитина, але для одних це проблема, а для інших – щастя». А батьки двійнят і трійнят мають імунітет від вигорання, це правда. Їм нескінченно складно, але в їх житті з немовлятами немає таких зусиль, як «я не хочу працювати, але повинен». А вигорання починається саме на цьому місці.