Давайте поговоримо про ідею контролю. ⠀

Ось наприклад мама кричить на дитину: «Будь вдома о 20:00!», «Де шапка?», «Що ти отримав з математики?..»

Все це, по суті, захисний механізм. Для такої матері застуда дитини, навіть випадкова або цілком закономірна, у відповідності з часом роком і тією кількістю застуд, якими зазвичай хворіють діти, – це привід для ВИНИ. ⠀

Дитині не забороняли десерт після обіду – а тепер він повненький. Це, звичайно ж, величезна провина матері, з якою вона не впорається. Так, дорогі, я пишу «мами», тому що це досить популярний сценарій, але це абсолютно не заважає татам поводитися точно так само.

Дитину скривдили в школі? Так це батьки винні, що не в ту школу його віддали. І так далі.

Щоб уникнути почуття провини, батьки посилюють контроль і роблять його гіпертрофованим. В кінцевому підсумку він стає просто неадекватним.

Люди, які виросли з контролюючими батьками, відчувають інше почуття – страх. Тепер вони самі по собі і мало що може статися? І ось так проблема контролю і передається у спадок. Страшно? Значить, контроль над собою треба посилити. П’ятнадцять раз перевірити щераз кран, посмикати ручку від вхідних дверей – раптом відкрита. І так далі, і тому подібне. ⠀

Вся ця нездорова конструкція може привести і до обсесивно-компульсивному розладу, коли людина просто з розуму сходить, перевіряючи все, що попадається йому на очі. Звичайно, щоб це розлад з’явився, треба мати до нього схильність. Але типова схема виглядати саме так.

Автор – Михайло Лабковский

Стаття на моїй сторінці в facebook

Чи потрібна мені психотерапія?