Перестаньте лоскотати своїх дітей – вони сміються зовсім не тому, що їм це подобається Перш ніж ви почнете говорити мені, що я жахлива мати, і що вам шкода моїх дітей – давайте я поясню вам, чому я проти лоскотання. Я не маю на увазі ті милі легкі лоскотання, коли ваша дитина сидить поруч з вами. Або коли ваш тоддлер підходить до вас і показує животик, щоб ви його полоскотали.

Я не кажу зараз порядною, розумною або відповідальною. Я кажу – чемною. «Чемна» – це звичка орієнтуватися на чужі оцінки, боязнь образити будь-яку наволоч, прагнення розглядати краще в кожній какашечці. Бути чемною – читай, зручною – це важкий тягар, від якого багато хто не може позбутися все життя. Чемних дівчаток дуже люблять дорослі. Вихователі в дитячому садку, батьки, вчителі початкових класів. Скажеш чемній дівчині доїдати до кінця суп або кашу – вона доїдає, давлячись, аби не засмутити дорослих. А потім, у дорослому житті, не розуміють, звідки у них зайва вага і звичка їсти більше, ніж потрібно тілу. Та не чує вона своє тіло, не привчена. Привчена заглядати в очі виховательці: я сита, чи ще ні?