ПСИХОТЕРАПЕВТ, ПСИХОЛОГ
дитячих істерик не існує
Діти закочують істерики. Цей факт не викликає сумнівів, так? А що якщо ні? Напевно таке траплялося з вашою дитиною, або ви просто бачили дитячу істерику, або, принаймні, я впевнена, ви про них чули. Дволітки славляться своїми “жахливими” істериками. А що, якщо насправді немає такого поняття як “дитяча істерика”? Як нам тоді розглядати таку поведінку дітей? Я припускаю, що справа зовсім в іншому: У дітей немає істерик …
Перестаньте лоскотати своїх дітей
Перестаньте лоскотати своїх дітей – вони сміються зовсім не тому, що їм це подобається Перш ніж ви почнете говорити мені, що я жахлива мати, і що вам шкода моїх дітей – давайте я поясню вам, чому я проти лоскотання. Я не маю на увазі ті милі легкі лоскотання, коли ваша дитина сидить поруч з вами. Або коли ваш тоддлер підходить до вас і показує животик, щоб ви його полоскотали.
10 «Не» відомого психолога Юлії Гіппенрейтер, в яких є все, що потрібно знати про дітей
Про дітей.
Не бійтеся змінювати життєві траєкторії
Багато хто запитує, що гірше – дитина, покинута працюючою мамою, або дитина, яка тільки і бачить замучену домашніми турботами маму. Є думка, що потрібно вибирати – або самореалізація, або діти.
Народити назад: життя з дітьми поза емоційним підключенням
Є проблеми, які відомі всім, тобто очевидно існують. Той хто страждає ними має право на своє страждання. А є проблеми, які не визначені і не визнані, тому в суспільстві їх начебто немає. “Скажіть, в якому віці починається задоволення від дитини?”, – хвилюється розгублена мама двомісячного сина. Однорічного. Трирічного. П’ятирічного. “Скажіть, коли я перестану так страшно від нього втомлюватися?”, “Скажіть, коли припиняється безперервна напруга, поки дитина не спить?”, “Скажіть, все це коли-небудь закінчиться?”
Найгірше, що можуть зробити батьки для своєї доньки
Я не кажу зараз порядною, розумною або відповідальною. Я кажу – чемною. «Чемна» – це звичка орієнтуватися на чужі оцінки, боязнь образити будь-яку наволоч, прагнення розглядати краще в кожній какашечці. Бути чемною – читай, зручною – це важкий тягар, від якого багато хто не може позбутися все життя. Чемних дівчаток дуже люблять дорослі. Вихователі в дитячому садку, батьки, вчителі початкових класів. Скажеш чемній дівчині доїдати до кінця суп або кашу – вона доїдає, давлячись, аби не засмутити дорослих. А потім, у дорослому житті, не розуміють, звідки у них зайва вага і звичка їсти більше, ніж потрібно тілу. Та не чує вона своє тіло, не привчена. Привчена заглядати в очі виховательці: я сита, чи ще ні?
Батьківство - це не «допомагати дружині», а бути батьком своєї дитини
Мені завжди здавалося, що позиція «догляд за дитиною – жіноча справа» поширена в основному в країнах радянського союзу, але на днях натрапила на текст Клінта Едвардса, батька трьох дітей, який написав про те, що не треба споруджувати нерукотворні пам’ятники татам, які активно беруть участь у вихованні нащадків.
12 способів пробачити образи своїм батькам
1. Постарайтеся не пробачити, а зрозуміти:У них не було ресурсуПам’ятайте, що у них було дуже важке життя – робота, брак грошей, добування їжі, трудоємкий побут, стояння в чергах.Сильно замотані батьки не були психологічно чутливими і давали дітям той ресурс, на який їх вистачало. 2. Вони були молоді і недосвідченіІноді буває дуже корисно згадати, в якому віці були ваші батьки в той час. Часто це були люди 25-26 років, недосвідчені і невпевнені.
не погані батьки
«Не варто вважати себе поганими батьками на підставі того, що ви живете в тісноті, купуєте одяг в секонд-хенді або у вас не завжди є гроші на фрукти.
любов
Раніше вона пахла як квіти, які я ніс на побачення, як ледве вловимий аромат парфумів, що п’янив мене під час повільного танцю, як помада, яку я з’їдав разом з поцілунком. Я завжди сильно реагував на запахи, на останні гроші купував дорогу туалетну воду, а людей з неприємним запахом просто уникав. Мене буквально нудило від їдалень, коридорів ЖЕКу і деяких під’їздів. Я відмовлявся від частування своєї бабусі, яка спеціально для мене смажила дешеві напівфабрикатні котлети і робила салат, вирізаючи з помідорів, куплених зі значною знижкою, підгнилі місця.
Розлучення
Ще зовсім недавно, за часів наших прадідів, розлучення було рідкістю, чимось майже неймовірним.
Шлюби були так само, як зараз, різні, щасливі і не дуже, але вони зазвичай зберігалися.
А якщо діти залишалися з одним з батьків, то тільки в результаті трагедії – смерті батька або матері