Що ти зараз відчуваєш?

Психологам і психотерапевтам в процесі консультацій постійно доводиться стикатися з тим, що клієнти дуже часто не можуть відповісти на просте запитання: що ти зараз відчуваєш? У таких випадках можна відразу припустити, що у клієнта є труднощі в усвідомленні і проживанні почуттів і емоцій. Даний стан називають алекситимією. Власне кажучи, алекситимія – це не захворювання, як таке. Його як діагноз, вам не може поставити психіатр або психотерапевт, так як його немає в класифікації хвороб. Мабуть, його можна назвати особливим станом, що характеризується труднощами в розумінні власних почуттів, неможливістю розрізняти тонкі нюанси своїх переживань і складністю з їх вираженням (як за допомогою жестів, пози і міміки, так і при словесному спілкуванні з іншими людьми).

Розлучення під час карантину

Ми живемо зараз не в простий час, але окрім стресу і тривог через пандемію світ стикається із ще однією проблемою – у зв’язку із карантином великими темпами збільшується кількість розлучень. Я вирішила присвятити цій темі наступну статтю, яку написала на основі вебінару Людмили Петрановської який стосувався сімейних конфліктів під час вихідних і канікул. Умови карантину звісно дещо відрізняються, особливо коли приходиться працювати з дому, але основи залишаються ті ж.

Найгірше, що можуть зробити батьки для своєї доньки – виховати її «чемною дівчинкою»

Я не кажу зараз порядною, розумною або відповідальною. Я кажу – чемною. «Чемна» – це звичка орієнтуватися на чужі оцінки, боязнь образити будь-яку наволоч, прагнення розглядати краще в кожній какашечці. Бути чемною – читай, зручною – це важкий тягар, від якого багато хто не може позбутися все життя. Чемних дівчаток дуже люблять дорослі. Вихователі в дитячому садку, батьки, вчителі початкових класів. Скажеш чемній дівчині доїдати до кінця суп або кашу – вона доїдає, давлячись, аби не засмутити дорослих. А потім, у дорослому житті, не розуміють, звідки у них зайва вага і звичка їсти більше, ніж потрібно тілу. Та не чує вона своє тіло, не привчена. Привчена заглядати в очі виховательці: я сита, чи ще ні?