– У тебе одяг пом’ятий
– Так, не складається якось з праскою ..
⠀
– Неприємно на тебе дивитися. Огидно!
– Не дивися.
⠀
– Як “не дивися”?! Ти ж поруч! Як смітник у вітальні.
– Ок, дивись. Але я не прошу в тебе зауважень про мій одяг.
⠀
– І що? Мені не подобається, я про це говорю.
– Ти вирішуєш свою проблему за мій рахунок.
⠀
– Чому?
– Не подобається тобі, а змінитися повинен я. Носити інший одяг.
⠀
– Носи, що хочеш. Тільки мені не подобається.
– Я ношу, що хочу, а ти відчуваєш, що хочеш. Я не прошу тебе по-іншому відчувати, ти мене не проси по-іншому одягатися.
⠀
– Почекай, тут щось не так ..
– Що саме не так?
⠀
– Чому, я не можу сказати, що мені твій одяг не подобається?
– Тому що це особистий простір. Якщо ти говориш, що ти думаєш без мого прохання – ти вламуєшся в нього без запрошення. Це агресія.
⠀
– Агресія?
– Так, зауваження, оцінка, порівняння, їдкі коментарі – це прихована агресія.
⠀
– Це не агресія, а огида.
– Огида – форма гніву. Як і роздратування, зневага, неприязнь. А вираз цих емоцій – агресія.
⠀
– Виходить, я проявляю до тебе приховану агресію. Але я не хочу. Чому так?
– Ти відчуваєш гнів, а відкрито висловити не можеш.
⠀
– Гнів? Звідки?
– Гнів – це енергія, яка “видається” психікою на твій запит на зміни. І якщо вже вона видана, тому взята назад бути не може. Не використавши її за призначенням, ти від неї позбавляєшся. У формі прихованої агресії, наприклад.
⠀
– А ще як позбавляються?
– Безпосередньо: нападаючи фізично або вербально. Або в формі аутоагресії: хворіють, втрачають речі, гроші і тд.
⠀
– А на які ж зміни мій запит?
– Це тобі краще знати.
⠀
– Як мені дізнатися, якщо я не знаю?
– Подивися, на що ти злишся, це і буде відповідь. Якщо злишся, значить, хочеш, щоб було по-іншому. Запитай себе: як? А потім знайди, де в твоєму житті це саме “не так”.
І зрозумієш, що не чужий одяг тебе злить, а то, що хочеш змінити щось У СЕБЕ і не можеш.
⠀
– Ну так, чужий одяг відразу видно, а свої проблеми – ні.
Запит на зміни? Піду думати. Вибач за одяг. І спасибі.
⠀
Фріц Перлз
Зрілість – перехід від опори на оточуючих до опори на самого себе